Філософські школи Буддизму

Cвітогляд надзвичайно важливий, він закладає фундамент мислення. Тільки змінивши думку можна вже позбудеться половини неблагої карми. У цьому сенсі корисно мати гнучку думку, і абсолютно гнучка думка виходить із природного стану. Ця думка настільки чудова, що воно важко виражається словами. Навіть Будда Шак'ямуні не зміг дати відповідного до стану учнів вчення про думку сховавши Сутру Серця як терма води, чекаючи приходу Нагарджуни та дозрівання учнів для розуміння пояснень. Яке щастя народиться у вік, коли ми можемо сприймати вчення про мислення.

Буддизм знаходиться серед двох: головного питання західної філософії про дихотомію ідеалізм-матеріалізм, а також питання пов'язані з принципової пізнаваністю. З погляду сучасних поглядів буддизм нагадує суміш суб'єктивного ідеалізму основоположниками якого можна вважати Канта, Фіхте, Берклі, а також безатомного відносного матеріалізму, що постулює матеріальність мислення.

Нагарджуна, коментуючи Сутру Серця, розвиває лінію серединного шляху накреслену Буддою Шак'ямуні, позамежну не тільки мирського та аскетичного життя, але й позамежне існування і не-існування феноменів. На прикладі трьох часів показується, що сьогодення обумовлено неіснуючими поняттями минулого та майбутнього, таким чином всі існуючі феномени є причинно-умовно існуючими, існування яких підтримується взаємозалежним виникненням. Крім того, Нагарджуна показує в Мадх'яміці, що неможливо описати абсолютну істину концептуальними поняттями, які завжди виявляються відносними один до одного. Таким чином порожнеча феноменів та їх взаємозалежність є двома якостями одного.

З абсолютної точки зору, Нагарджуна описує істину, як єдність нірвани та самсари. Розуміння цієї істини подібно до орла, який планує у небі, не змахуючи крилами, проте потрапити на висоту можна лише навчившись махати.

Обмежено трактувавши Нагарджуну, Мадхіміка розділилася на дві школи — Мадхʼяміка-Сватантріку (Бхававівека, Камалашила, Шантаракшита) і Мадхʼяміка-Прасангіку (Ар'ядева, Будхапіта, Чандракірті). Остання завдяки адвокатській підтримці Чандракірті послужила основою філософської школи Гелуг (і Каг'ю), фокусуючи світогляд на абсолютній істині та застосовуючи критичний підхід до відносного мислення, доводячи його неспроможність та суперечливість.

Йогачара, на відміну ж від Прасангіки, активно використовувала інструменти мислення, для його звільнення, чим породила не лише безліч езотеричних конструкцій, властивих школі Ньінгма, а також розробила систему категоризації абсолютної істини. Завдяки Шантракшиті, Йогачара разом із думкою Сватантрики-Мадхʼяміки, що допускає конструктивні концептуальні "філософські" розробки, послужили основою для похідної — Йогачари-Сватантрікі-Мадх'ямики, яка викладалася Шантракшитою у Тибеті за часів Трісонг Децена та Падмасамбхави.

Саме ця сутрична традиція, Йогачара-Сватантріка-Мадхьяміка використовується в школі Нінгма. Відносна істина тут трактується на думку Чіттаматри. Категоризована абсолютна істина тут трактується згідно Саутантріки-Сватантріки-Мадхʼяміки. Некатегоризована абсолютна істина тут трактується тут згідно з Прасангікою. Таким чином, тут зібрані всі погляди.

[1]. http://www.rigpawiki.org/index.php?title=Madhyamakalankara
[2]. https://core.ac.uk/download/pdf/161529023.pdf
[3]. https://openlibrary.org/books/OL7052462M/Madhyamakāvatāra